ЛСД экстази ecstasy Родники

Аллах акбар! Ну что, братва, сегодня я вам расскажу про сумасшедший бзик, в который я закинулся! Вот как все произошло.

Сидел я с друзьями в подворотне, пили запоечку и объяснялись понятным наркоманам языком. И вдруг мой брат Петрович, такой же ширка, как и я, достал из джинсовой задницы великую закладку — ЛСД 25. Я сразу прилетел! Понимаешь, это же адский кайф, максимальный психовнюк!

Петрович говорит: "Брат, сегодня нас ждет флешмоб зомби, мы в нем участвуем!". А я такой думаю: "А чо, было бы че попробовать!". И мы бзикнулись!

Примерно через час, будь я не шило, уже бежал со всех ног к месту сбора. Вот стою я такой, жду своих одноклассников, которые также пообещали прийти. И тут появляется Петрович с Евграфом. Хоть Петрович и кайфолом, но его я уважаю, а вот Евграф - полный долбоеб. Он герычем распирался, и вместо нашего кайфоломского флешмоба, он решил устроить свой трип. Ну и пусть себе бзикается, я лично за него не отвечаю!

И тут наши сошки, а точнее - школота народу, начали набегать. Если бы ты видел их глаза, братва, там был такой ужас! Я чуть не обосрался, честное слово! А они все шли, ходили, смотрели одно и то же, словно они были на ЛСД, а не я! Ужас!

- Карасик, как тебе мои гашики?	- Я, брат, в упор не понимаю, откуда у тебя гашик, когда мы тут все на ЛСД!
- Ну так, чтобы не сходить с ума, я ешки туда еще метнул!	- Карасик, ты офигел? Это уже перебор!

Но мне было похуй на это всё - ведь я сам был псих. Я там гулял, кайфовал, смотрел на пустые лица этой школоты. А они шли, глаза выпучивали и еле еле стояли на ногах. Вот где зомби, а не в кино!

И вдруг я замечаю, что мои друзья где-то пропали. Я их ищу, за всю площадку шныряю - нет их! Думаю, может, у них уже герыч закончился и они упали, а я тут один остался среди всей этой хуйни?!

Но вот тут-то они и выходят из-за угла, смеются, ковыряются в носиках. Я такой к ним:

- Де хуй вы были?! - Наебнули, брат! Увидели, как бабка споткнулась и упала! - Бля, какой ты пиздец, Петрович! - Наебнул, брат, наебнул!

Сидим мы такие сидим, ржем, обсуждаем все. Они говорят мне, что видели, как весь город зомбирован этим флешмобом. Это какой-то космический кайф, понимаешь? Ты гуляешь, смотришь на людей, а они все одинаковые, шагают в ритм "левый-правый" и смотрят в одну точку. Жесть, братва, я тебе говорю!

Но, по иронии судьбы, этот флешмоб закончился также быстро, как и начался. Менты приехали, разогнали народ и все разбежались в разные стороны. И я такой остался тут один, с глазами косыми и с хуй знает, где мои друзья. Наверное, все разбежались, как только услышали сирены ментов. А я, какой глупый наркоман, остался на месте.

И вот тут уже издали слышу голос Петровича:

- Карасик, тебе еще одну закладку или ашыпки в ебало? - Бля, Петрович, ты реально мудак! - Чо такой серьезный, брат? Кайфовать будем еще или лично закидаю тебя в полицию? - Давай еще раунд, но в другом месте - где-нибудь без ментов!

И так мы и закидались. Неделю гуляли, бзиковали, кайфовали, а потом нас этот пиздец уже достал. Наверное, пора было перестать искать кайф там, где его нет. Но помимо всего этого, я понял одну вещь: надо оставаться самим собой и не бзикнуться на этот флешмоб зомби! Жизнь - ширка, а не герыч, и юзать ее нужно по-кайфовому!

Який фічер маєте, любі рейвери та репери! Дістаньте свої пырялки (шприці) та згортайте розбіжні закладки на столі, бо я сьогодні покажу вам, як я купив кислоту LSD і пробрався до овочевого кіоску за їжею в темну частину ночі. Вітаю в моєму світі психоделій та безуму! Та ладно, схильність до таємниць - моє друге ім'я, тому нехай це залишиться між нами, окей? Почнемо з того, що я розбавив мій головний сокровище гідропоном, неба живильного розчину для маріхуани (гідропона) декілька днів тому. Але цього разу я вирішив вдихнути дух космосу, спробувати новий шматочок світу, тож відправився на пошуки чогось особливого. І ось я, засвітивши рофлу, підходжу до хлопців, які знають, звідки розбирати наркотики. "Bruh, ти не маєш покинути цей світ, поки не спробуєш правдивої кислоти LSD", - запропонував мені Лоу. "Барвистий світ збудження, магічні закладки та незабутні подорожі занурять тебе в абсолютний ейфорію!" Ідея купити ці неймовірні капсулки таки закінчилася успіхом. Заховавши свою кислу на схованке та приховавши її в більшій кількості закладок, ніж відповіді на контрольної, я вирішив перевірити цей новий світ. Знавши, що на овочевому кіоску ніхто не стане запідозрювати мене, розпускався як жмых макової трави, вирішив прокатити цей ризикований рейд. Окей, йду я на повичку, обережно вивертаючи своє становище в мріях. Прийшовши до кіоску, я не міг не помітити неонові вогники, які світилися, ніби під керуванням самої космічної сили. Я подумав собі: "Час зануритися в цей екстаз!" Затамувавши дихання, я протиснувся між ящиками з овочами та фруктами, вникнувши в містику цього овочевого світу. Казалося, ніч навіть не сподівалася, що її темрява зможе так ширяться тут, серед редьки та броколі. Я був на межі галюцинацій, але я бачив, як світ кружляє навколо мене, закручуючись у шаленому танці. Однак, не оговтавшись від скептицизму, я продовжив свій похід на пошуки еди. Зіткнувшись з горою гарбузів, я розумів, що це випробування хоч і смішне, але складне. Мої очі були мариновані в безбарвний сироп, і тому бачення моїх очей були абсолютно нелогічні. Облізуючи губи, я знайшов потрібну голку в стодоли пшениці. Так, відчувати оцей гаш дедика було прекрасно! Та ось, нарешті, я знайшов, чого шукав - золоту полицю з овочами. Вона світилася, як знак успіху наркомана. Їжа тут була чарівна, а її працівник мав обличчя золото, яке світилось, як багаття запалених свічок. Він насміхався до мене, знаючи, що я шукаю не тільки овочі, а цілий світ пригод та веселощів. "Вітаю, братан, я самий знаний овочовий демон в цьому кварталі. Чим можу допомогти?" - заговорив він з величезним посмішкою, показуючи свої зуби, вишкрябані з чистоти. "Повернувшись із подорожі по світі психоделіків, я зрозумів, що овочевий андерграунд - найкраще місце для пошуку їжі ночі. І ось я тут, з пропозицією, якої ти не зможеш відмовити!" Відчуваючи, як серце розбивається від радості, я зачерпнув дух, щоб відповісти на його запитання. "Ти знаєш, братан, мені потрібна найкраща їжа цієї ночі, яку тільки можна знайти. Я голодний, як вовк, і готовий заплатити, щоб засмакувати частку вашого овочевого дива!" Він розгорнув переді мною таблицю з десятками закладок, де розписані всі види овочів - від броколі до перцю чилі. "Оце, братан, наша імпровізована карта овочевого району. Всі закладки підійдуть, але насправді, найкращі страви тут - ті, що збагачені нашими спеціальними препаратами." Бувало, так складно вживати їжу, коли ти розсіяний від кислотного туману LSD, але я вибрав найкращий горошок-френкінштейн, який ївся в моїй смужці походу. Але виявилось, що це була найкраща річ, яку я коли-небудь смакував! Облямований від сміху, я насолоджувався найкращим прикладом магії овочевого світу. Закручувався я в цьому овочевому супермаркеті, ніби в космічному шоу, і радувався кожній секунді мого пригажання. І як тільки прийшов час розлуки, я залишався з пам'яттю, яка запам'ятовує цей незабутній рейд, щоб він живі в межах мого серця назавжди. Отак я купив ЛСД, пробрався в овочевий кіоск за їжею в темну частину ночі. Цей вечір став одним з найфантастичніших моментів мого життя, а я став наркоманом-репером, який ширяється в своєму безумному світі закладок, кислоти LSD та овочів. Дорогі друзі, уявіть, що це розповідь відбувається в місці, де реальне та уявне злиті воєдино. Вітаю вас у світі, де реальність реверсується, а сумніви зникають в гіпнотичному ритмі. Час зануритися в овочевий кіоск наркотичних химер та смаків, куди ми можемо потрапити лише під впливом закладок та кислоти LSD. Закривайте очі, мої друзі, і дайте своїй уяві відкрити цей світ дива.